Тренінг комунікативн ...

План

1. Умови ефективної мовленнєвої комунікації

2. Фактори, що сприяють встановленню доброзичливого клімату під час спілкування

3.Основні якості мовлення.

 

 

1. Умови ефективної мовленнєвої комунікації

Під ефективним спілкуванням розуміють досягнення адекватного сприйняття та адекватної інтерпретації повідомлення. Правильна інтерпретація вважається здійсненою, якщо партнер трактує основну ідею тексту відповідно до замислу. Якщо адресат (реципієнт) засвоїв, з якою метою створено текст, що хотів сказати автор, можна стверджувати, що він інтепретував текст адекватно. Неадекватне розуміння усного й письмового повідомлення може призвести до серйозних помилок під час підготовки та прийняття рішення, стати причиною небажаних конфліктів. Для ефективного обміну інформацією та здійснення комунікативної мети, слід враховувати такі умови:

·  необхідність у спілкуванні;

·  комунікативна зацікавленість;

·  націленість на інтереси співрозмовника;

·  близькість світогляду співрозмовника;

·  уміння слухача вникнути в замисел (намір, інтонацію) того, хто говорить;

·  зовнішні обставини (присутність сторонніх, фізичний стан, знання норм етики мовленнєвого спілкування).

Надзвичайно важливим є вміння створити позитивний комунікативний клімат, який допоможе встановити контакт і відносини у процесі спілкування.

Кількість інформації, що передається, її точність збільшується в атмосфері довіри і відкритості між учасниками спілкування. Отже, для створення сприятливого клімату необхідно: дотримуватися принципів співробітництва та ввічливості, партнерських відносин.

Найважливіші принципи спілкування

Принцип рівної безпеки. Він передбачає дотримання принципів тактовності в інформаційному обміні та забороняє образливі випади протии партнера. Ярлики, грубі слова й вислови, образливі репліки, звинувачення, презирливий і насмішкуватий тон можуть вивести з рівноваги людину, завдати їй моральної травми, а значить, завадити сприйняттю і розумінню інформації.

Звичайно, кожний учасник діалогу має право захищати й обстоювати свою точку зору, не погоджуватися з висловлюванням опонента, доводити помилковість його позиції, але ставитися з повагою до особистості співбесідника.

Принцип децентричної спрямованості. Суть його полягає в тому, що сили учасників комунікації не повинні витрачатися на захист амбіційних, егоїстичних інтересів. Їх слід витрачати для оптимального розв’язання проблеми.

Децентрична спрямованість, на відміну від егоцентричної, характеризується вмінням аналізувати ситуацію чи проблему з точки зору іншої людини, виходячи не з власних інтересів, а з інтересів справи; умінням формулювати свої позиції щодо партнера та визначати його потреби, розглядаючи проблему крізь призму його інтересів.

Принцип адекватності сприйнятого сказаному, тобто сприйняття сказаного без перекрученості змісту. Перекручування позиції опонента, заміна змісту сказаного призводить до непорозуміння та суперечок.

2. Фактори, що сприяють встановленню доброзичливого

клімату під час спілкування

Це передусім:

 визнання плюралізму думок, що є передумовою вирішення питання; надання можливості кожному висловити свою точку зору;

 створення рівних можливостей для отримання необхідної інформації та обґрунтування своєї позиції;

 усвідомлення того, що необхідність конструктивного діалогу продиктована реальними обставинами, а не окремими людьми, і пов’язана з розв’язанням життєво важливих проблем для обох сторін;

 визначення спільної платформи для подальшої взаємодії і співробітництва, пошук  спільних точок зору.

Головна причина появи деструктивних елементів у процесі спілкування - стереотипно-догматичне мислення, нетерпимість до чужої думки. Основою деструктивності можуть стати й особистісні властивості його учасників: егоїзм, амбіційність, категоричність суджень, нездатність іти на компроміс, небажання поступатися власними інтересами, відсутність здорового глузду, нерозуміння реальних процесів, що відбуваються в суспільстві.

Необхідною умовою ефективної мовленнєвої комунікації є уміння слухати, оскільки діалогічний характер спілкування визнається найбільш ефективним. Уміння слухати - запорука успішного проведення перемовин як суттєвого елемента культури ділового спілкування.

Слухання являє собою процес сприйняття, осмислення і розуміння мови партнера. Це можливість зосередитися на мові опонента, здатність виділити з його повідомлення ідеї, думки, емоції, ставлення мовця до проблеми, уміння зрозуміти свого співбесідника. Як зауважують дослідники, існують суттєві відмінності у поведінці жінок і чоловіків щодо вміння слухати. У розмові чоловік перебиває жінку майже в два рази частіше. Чоловіки частіше зосереджуються на змісті розмови, а жінки більше уваги приділяють самому процесу слухання. Чоловіки люблять слухати самі себе, схильні швидко давати готові відповіді, не вислуховуючи співрозмовника і не ставлячи йому запитань.

Розрізняють два види слухання. Один з них - нерефлексивний. Він полягає в умінні уважно мовчати, на втручаючись і не перебиваючи співрозмовника. Цей вид слухання використовується зважаючи на хвилювання співрозмовника, його бажання висловитися щодо будь-якої події, що наболіла або стала проблемою. Але часом мовчання може сприйматися як згода або прийняття позиції опонента. У такому випадку доречним буде перервати співрозмовника, відкрито висловити свою точку зору, щоб уникнути непорозумінь.

Рефлексивний вид слухання полягає в активному втручанні в мову співрозмовника, щоб допомогти йому висловити свої думки й почуття, створити доброзичливі умови для спілкування.

Найважливіші принципи хорошого слухання:

- концентрація на людині, яка говорить з вами (звертайте увагу не тільки на слова, а й на інтонацію, міміку, жести, позу);

- демонстрація партнерові уважного слухання (рекомендують звертатися доспіврозмовника з такими фразами: “Чи не повторите ще раз…”, “Іншими словами, ви вважаєте, що…”, “Те, що ви сказали, може означати…”);- відсутність оцінок і порад. Вид слухання вибирається відповідно до ситуації. При цьому ефективним буде зоровий контакт. Норми слов’янського етикету вимагають, щоб мовцідивилися один на одного уважно і зацікавлено. Якщо у співрозмовника “бігають очі”, складається враження, що він говорить неправду, якщо ж людина відводить очі, то здається, що вона нещира, щось приховує. Необхідно звертати увагу на позу учасників спілкування. Вона може демонструвати бажання і небажання слухати опонента. Невимушена природна поза, нахилений у ваш бік корпус говорить про уважність до вас і того, що ви говорите. Малорухомість, відведений погляд підкреслює небажання обговорювати питання. Слід враховувати під час спілкування й особисту територію (просторову зону), відстань, на якій перебувають співрозмовники стосовно один одного. Окремо слід сказати про добір лексичних засобів, врахування значення слів, їх багатозначності, здатності поєднуватися з іншими словами, емоційно-експресивну забарвленість слів, стилістичну характеристику та сферу їх уживання. Крім того, смислове сприйняття не завжди визначається тільки характером повідомлення. Багато в чому воно залежить від мовної компетенції опонента, його мовленнєвого досвіду, словникового запасу. Чим багатше й різноманітніше мовлення співрозмовників, тим точніше висловлюють вони свої думки, тим ефективніший мовний вплив.

3.Основні якості мовлення.

Існують певні загальні вимоги, дотримання яких дозволяє оцінити певні тексти, виступи, як гарні, показові, варті наслідування.

Перший критерій – змістовність мислення, незалежно від його типу і об’єму висловлювання, в ньому має бути суттєва, важлива для людей, що спілкуються (хоча б для одного з них) думка: мовлення несе в собі нову інформацію, викликає інтерес, навіть захоплення.

Другий критерій – мовлення повинно бути правдивим, відповідати істині, дбати про благородну мету, служити добру.

Третій критерій – логічність мислення. Логічний критерій потребує дотримання законів тотожності, протиріччя, достатніх основ.

Четвертий критерій – механізм мовлення, мовленнєва активність, швидкість мовленнєвих реакцій у діалозі, швидкість відбору слів, механізмів будови речення і тексту, навички інтонації, артикуляцію звуків мовлення і звукосполучень, з умінням говорити тихо-голосно, швидко-повільно.

П’ятий критерій – мовна правильність, володіння нормами літературної мови.

Шостий критерій – не допускати порушення мовленнєвих норм.

Сьомий критерій – якість мови, точність вибору мовних засобів в межах норм.

Восьмий критерій – виразність в усному і письмовому тексті досягається за допомогою спеціальних засобів стилістики та поетики. Важливо, щоб кожний оратор мав почуття міри, доречності, допустимості введення в своє мовлення образів, алегорій.

4. Модуси публічного виступу.

Логос (вiд давньогрец. logos – «слово», «смисл» ) – засоби впливу, що апелюють до розуму.

Логос здебільшого тлумачать як власне аргументи, положення (основи, резони, доводи та ін), за допомогою яких оратор прагне вплинути на аудиторію таким чином, щоб вона прийняла певні твердження або наміри. Логічність є однією з основних ознак промови і тексту.

Етос (вiд давньогрец. ethos – «норов», «звичай», «характер») – це засоби впливу, що апелюють до моральних принципів, до норм людської поведінки.

Етос визначає зразкову суспільну й особисту морально-етичну поведінку оратора, інакше промовець не зможе переконувати інших і впливати на них.

Особисті етичні якості оратора при виголошенні промови можуть впливати на сприйняття її аудиторією як позитивно, так i негативно. Оратор мусить пам'ятати про два моменти. По-перше, значно легше впливати на тих слухачів, які йому довіряють. По-друге, втрачену довіру аудиторії повернута надзвичайно важко. Отже, оратор повинен дотримуватися моральних норм.

Окрім того, ефективність етосу в багатьох випадках визначається тим, що аудиторія більше схильна сприймати того оратора, в якому вона впевнена. Сильний етос послаблює логос для певної аудиторії, тоді як слабкий етос вимагає сильного логосу.

Пафос (від давньогрец. pathos – «пристрасть») – це засоби впливу, що апелюють до почуттів.

Суть пафосу полягає в тому, що оратор повинен вміти викликати в аудиторії почуття, які могли б вплинути на її думку